Лежить стежина, між пагорбів до лісу,
Сніг по коліна… наче маємо втіху,
Ми ішли з радістю, дивитись на красу,
Ялинки пишні, всі в сріблястому пуху.
Стежина нас, привела, немов до раю,
Ніс на руках, погляд ховав в моїх очах,
Прошепотів - Ти, сонце, тебе кохаю,
Думки летять, я би пташкою в небесах.
Сніжинки сипались, зима нас вітала,
Мов діаманти, припали до волосся,
На однім подиху, я вірші читала,
Що загадала, в цей вечір, все збулося.
Вірш зі скрині
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: Ніна Незламна