Зливалися тіла
То ніжно, то брутально...
Впивалася імла
В світанки нових днів.
Здавалось, все було,
Та надто вже банально...
Любов буває зла,
Її руїни — гнів.
У кошик для прання —
Вологі простирадла,
А гумове "вбрання" —
У кошик для сміття.
В шухлядці ще лежить
Остання пачка зради,
Та вже наступна мить
Руйнує почуття...
Знов вітер-балакун
Роздме брудну білизну
З лихого язика
По ласих головах,
Щоб в душу вліз гарпун,
Ще й смикать його знизу,
Учепиться рука
І рватиме по швах!..
Все!..
Більш питань нема,
Окрім питання часу...
Подмухає зима
На рани холодком...
А серце крижане
Зачинить теплу касу
І вимусить когось
Стояти під вікном...
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: Ніколя Петрович