Нестяма (18+)

Впиваюсь-обливаюсь  поцiлунками,
А  язики,  що  вiстря  вогнянi,
Ковза́ють  i  петляють  вiзерунками,
Купаючись  в  гарячому  винi.

Немов  пекельним  подихом  посушенi,
Налитi  вiдчайдушшями  вуста,
Зпустошливi,  голoднi  та  спокушенi
I  вабить  ix  все  нижча  висота...

Ввiбрати,  запалити,  опускаючись,
Займати  все,  що  буде  на  шляху
I  стогiн,  через  край  переливаючись,
Прорветься  у  мелодiю  суху...

Коли  соски-зефipи  кам'янiтимуть,
А  їх  пiднiжжя  вкриють  пупирцi
Й  пiдвiвшись  радо,  вдячнi  перса  млiтимуть,
Перекотившись  в  лагiднiй  руцi  

I  живота  округлу  геометрiю,
У  затишку  тiлесного  тепла,
Покриє  поцiлункiв  асиметрiя,
Та  розмалює  шлях  до  джерела,

Де  не  втамуєш  жадiбну  моторику,
Впiрнувши  в  лабiринти-пелюстки,
Допоки  тiл  розпечену  риторику
Нестяма  не  розiрве  на  шматки

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: Ніколя Петрович