Індра-громівник

Хей,  колісниця  срібна,  полум'я  й  блискавиця:  
Віжки  землі  та  неба  Шакра  тримає  міцно.  
Смійся,  безмежна  прірво,  шляхом  стелись  широким  -
Жар  з-під  коліс  та  іскри  -  висічуть  коні  Бога.
Слід  розпечено-білий:  нині  ж  усюди  чути
Грізне  та  буйне  військо  -  вірних  вітрів-Марутів.  
Гримнуть,  оскаженілі,  в  сурми  -  вождеві  славу;  
Хто  ще  так  дзвінко  вміє  гімни  співати  давні?  
Хижу  твою  дружину  хто  б  нині  міг  спинити?
Шлях  Девраджу  розчистіть  -  ну  ж  бо,  Рудрині  діти!  
Вище  світлої  Меру  мчить  -  Стосилий,  шалений:
Що  перед  Ним  всі  стіни,  що  Йому  цитаделі!  

Міць  на  міць  
Рушає  війною;  
Волі,  долі  -  
Один  
В  один.  
Не  відвернись!  
Не  схилитись  гордим  
Дай  у  мить  негоди.  

Бик  між  мужів  могутній,  Той,  Кого  величають  
Ар'ї,  престол  здіймає  скелею  над  світами;  
Щедрість  Його  -  безмежна,  а  на  вустах  -  лиш  правда.  
Золото  не  тьмяніє  -  нащо  той  блиск  ховати?  
Скільки  співці  небесні  слів  не  плетуть  -  все  мало,  
Міць  його  знає  тільки  ваджра,  що  скелі  плавить.  
Скільки  апсар  у  Сварзі!  -  ночі  не  для  спочинку;      
Пахнуть  сандалом  коси,  пальці  на  струнах  спритні.  
Скільки  п'янкого  соми  чистого  випив  воїн  -
Знають  про  те  лиш  хмари,  зливою  влітку  повні.  
Тінь  дерев  чудодійних,  роси  на  спраглих  травах...  
В  силі  Тисячоокий  -  в  силі  Його  держава.  

Сто  вогнів  
Захмарних,  сліпучих  
Зіштовхнуться:  
Сто  сил,  
Сто  слів,  
Півсотні  вітрів  -  
Молодих,  свавільних  -  
У  сто  сторін  віють.  

 Хто  переможе  Змія,  води  з  полону  звільнить?  
Хто,  як  не  цей  Адітья,  з  білим  вогнем  у  жилах!  
Ворог  хіба  зустріне  милість  від  Врітрахана?  
З  чистого  неба  спалах  -  шана  йому  остання.    
Врітра  змикає  кільця,  кожне  -  на  шиї  зашморг;  
Все  закує,  все  стягне  в  вузол  -  а  хто  розв'яже?  
Світ  упав  на  коліна  -  тільки  стоїть  Парджанья;  
В  небі  Його  звитяга,  і  між  людей  лунає.    
Голос  розтрощить  камінь  -  гідні  співці  осанни!  -  
Стрімко  дощі  з  печери  вирвались,  і  негайно  
Землю  взялись  поїти,  ніби  телят  -  корови;  
Волю  степів  безмежних,  рік  течію  немовчну.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774047
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 29.01.2018
автор: Polemokrateia