Дзвони мовчать під церквою,
Розбитою і пограбованою.
Стіни сіріють – люди німіють:
Влада нова атеїстів
насіяла…
То тут, то там: «Бога нема!..»
- Повне село грішників, - каже бабка.
- Не рай, а пекло…
Церква у Михайлівцях зґвалтована –
Головою сільвиконкому,
Манкуртами,
Пролетаріями…
- Мовчать! – кричать людям.
- Живете? Так живіть!
Поруч із церквою – школа середня.
Посередній інструктор зі спорту повчає:
- Ваша мета – сила і кулаки…
- А як же з церквою? – якось спитала
бабуся вчителя.
- Як? – розгубився вчитель.
Але ненадовго:
- Бога нема. То й церква навіщо?..
… А дзвона украли і повезли на закордон…
1993 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773996
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 29.01.2018
автор: Анатолій Овчарук