Відживав і віддихував мною...
Я німію... Чому так болить?
У душі не знаходжу спокою,
Де навчитись по-іншому жить?
Ти чомусь не схотів оцінити
Чи, далебі,ти цього не зміг
Зрозуміти, що з тим можна жити,
В кого в серці нема сто доріг...
Хто душею благий, прикипає
І додому летить стрімголов,
Хто тобі все на світі прощає-
Твій надійний, жертовний покров
Це не докору вітер і злива,
Та й вина , мабуть, вся у мені...
Так хотіла я бути щаслива
Серед світу цього метушні
Попри все- відшукай своє щастя,
Хай ніколи тебе не болить...
Ощаслив біля себе, як вдасться
Самоту, що сльозою бринить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова