Лише в казках "медові" ріки,
Є й "киселеві" береги...
А нам потрібні нині ліки,
Щоб рідний край свій зберегти...
Малі й великі живуть люди,
Різні країни в світі є,
І сонце світить всім і всюди,
Радість й тепло своє дає...
І синє небо є високе,
Для всіх призначене воно:
Безхмарне,хмарне,чи глибоке,
Лише байдужим не було...
Земля велична і красива,
Сповнена ласки і тепла,
Багата, вміру терпелива,
Не терпить грубощів і зла...
Чому ж забули про це люди?
Не бережуть усе земне:
Топчуть,ламають,навіть гублять,
Те що природа їм дає...
Чому прийшла у світ безвихідь:
Спільна... І в кожного своя...
І де шукати з неї вихід?-
Ніхто не зна,не знаю й я...
Безвихідь всім руйнує долі:
Бідним,небідним й багачам...
І на життєвім кожнім полі,-
Сіє неприязнь,смуток,хлам...
Безвихідь вже заполонила
І український рідний край,
Наше суспільство розділила,-
На радість нашим ворогам...
А щоб дійти до рік "медових",
Й до "киселевих" берегів ,
Треба щоб кожен був готовий,
Свій захищати край умів...
"Медові" ріки - ні до чого,
І "киселеві" береги,
Нам розвивати край сьогодні,
І захищать, і берегти!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2018
автор: геометрія