Я і муза

З  дитинства  моя  муза  не  мовчала,
Але  не  мала  досить  вона  сил,
І  раптом,  мов  проснулась,  зазвучала…
Життя  уже  прожите,  виріс  син.
Усе-все  на  одно  запрацювало
І  стало  порятунком  для  душі,
Яку  біда  частенько  частувала
Й  словами  виливалась  у  вірші.

Я  віддавалась  почуттям  високим
Родині  й  Україні  водночас,
То  в  небо  підіймалась,  наче  сокіл,
То  падала  в  задимлений  Донбас.
То  з  матінкою  сина  виглядала  –
Кровиночку  пестовану  її,
Або  про  день  про  завтрашній  гадала,
Пташиною  летіла  у  гаї,
Щоб  виплакатись  небу  наодинці,
Торкнутися  руками  до  грудей:
Коли  ж  угомоняться  вже  ординці?
А  схід…  кипить…  На  цілий  світ  гуде…
Війна  за  волю  нашу  там  іде!
22.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773751
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: Ганна Верес