Можливо ,народилась я для знову
І відійду в межу на майбуття.
Так хочеться озону в грози,
Щоб це життя було не забуття...
О осінь, ти на мене схожа
З тобою ми,неначе два крила.
Ти нівелюєш,коли губляться пір"їни
І листопадиш ,хоч на дворі вже зима.
Фіалки зацвіли,каштани-свічки
Жовтнева сальса дістає запал.
Весна,ти заблукала,як лелітка
в осінь,в тобі уся моя жага.
Можливо,народилась я для знову
Коли весна пробуджувала сон,
Не має не путьової погоди
Є я і ми, і примхи настрою буття...
21.10.17р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773701
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2018
автор: Плискас Нина