Я пісню ні на мить не зупиню
І ,крізь безчасся мовчазну негоду,
В похмурім небі браму відчиню.
Світанком стану на кордоні сходу
І німоти. Нехай тремтиь луна
Відвертого до болю виконання.
Щоб пісню цю почули навіть на
Другому березі одвічного чекання
Гармонії. Співцем нестримних мрій,
Надії впертої невтомним трубадуром,
Я не змовчу, і вибудую свій
Міст в теплий світ, понад зневіри муром.
І може статись, через сотні літ,
Під тліном пороху, з - під всіх суєт каміння,
Мій,хай самотній, але певний слід,
Хтось віднайде у сонячнім промінні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773342
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.01.2018
автор: Вадим Димофф