Жили-були три баяни,
Не до вус синонiми,
Музиканти, наркомани
Й тролi знались з оними.
I таки одного разу
Їх лукавий зплутав
Та й розсипав ту заразу
Всюди, як отруту.
I пiшло все шкереберть
В горе-iнструментiв,
Розплодилась круговерть
Збочених клiєнтiв.
Кожен чимось наркоман,
Лабух, та зануда
I рипить по швам баян
По усiх усюдах.
Вiртуозно хтось навчив
Нас лабать по нервах,
До мережi пiдключив
I дурня поперла!
Тролi мiсивом з попси
Та "шансону" флудять,
Поки справжнi голоси
В наркотрансi блудять.
Пхнуть одне й те ж саме в рот,
Хочуть здивувати!
I який же iдiот
Може це сприймати?!..
Але пiпл схавав все,
Це тепер нормально!
Свiй поржнiй глек трясе
Професioнально.
I нiкого той розлад
Надто не турбує,
Хто второпав — тiльки й рад
Знай собi керує!
Нинi зручно при собi
Дурникiв тримати,
Налiпить цабе з рабiв
Й манiпулювати.
Л...йно ж завжди на плаву
Й поза часом... Значить
Це – баян, це – дежа вю
Я це вже десь бачив!
Як iз гордiстю пливти
По канавi зтiчнiй
Три баяни три кити
Збирались у вiчнiсть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773257
Рубрика:
дата надходження 25.01.2018
автор: Ніколя Петрович