В садах співають солов'ї дзвінких пісень
І уявляється мені той літній день.
Коли зустрілись вперше ми у цім саду,
Не знали ще на щастя то чи на біду...
Я так просила повернись, а ти не чув.
Я так просила усміхнись, а ти забув.
Понесли наші почуття у даль вітри,
Лишився в серці назавжди у мене ти...
Так закохалась мов дівчисько в очі ті,
Були з тобою зовсім близько ми тоді.
Та доля усміхнулась і повз нас пройшла,
Кохання роздає не літо, а весна...
Я так просила повернись, а ти не чув.
Я так просила усміхнись, а ти забув.
Понесли наші почуття у даль вітри,
Лишився в серці назавжди у мене ти...
Спливли в минуле вже давно мрійливі дні,
Коли були ми запальні і молоді.
Життя надиктувало долю різну нам,
Я про кохання розповім своє вітрам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773126
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 24.01.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)