Голі королі*

Зробити  один  одного  малими
Додумався  розумний  чоловік.
Лиш  не  подумав,  хоч  і  мав  поважний  вік:
Ті,  що  дурні,  залишаться  дурними  …
Рахують  гроші  карлики  щасливі:
Всі  їхні  долари  помножені  на  сто.
Страшенно  задоволені  примхливі,
А  більші  дивляться  на  все  це  Шапіто.
Коли  в  дрібному  світі  олігархи  почали  роздавати  ордери,  
Ну  що  поробиш,  як  краплені  карти  ...
Великі  вирішили  їм  повернути  розміри
І  їх  рахунки  стали  схожими  на  жарти  ...
А  потім  зарясніли  зовсім  різні  ми.
Зробили  зовсім  різні  королівства.
Щоб  люди  у  доходах  рівними  були,
Щоб  безпроблемними  були  суспільства.
Машина  виривала  крутія,
Якщо  у  нього  влади  і  грошей  аж  надто,
Робила  з  нього  дещо  більше  велета  чи  дещо  менше  малюка,
Та  це  було  вже  для  людей  занадто  …
Між  рівнями  почалася  війна.
Ресурсів  стало  знову  комусь  мало.
Нездатна  ти,  людино,  на  дива,
Тому  й  творіння  твоє  не  одне  пропало  …
Знаходять  велетів  то  тут,  то  там  в  землі.
Дивується  нащадок,  що  ж  це  сталось?
Зібрались  в  бальній  залі  голі  королі.
Це  товариство  над  собою  посміялось  …

Ось  так  і  в  світі  вибудовують  межу,
Щоб  емігранти  в  світ  багатих  не  попали,
І  так  перераховують  дола́ри,
Щоб  ми  не  дуже  помічали  лжу  ...
Та  ось  почали  за  межу  пускати.
Так  можна  цілий  розмір  налякати!
Не  розгубивсь  дрібненький  олігарх:
Більшим  слуга,  а  для  дрібних  -  монарх.
Під  правила  великих  став  все  підганяти.
Отримав  похвалу.  Незгодних  всіх  за  грати.
Дрібнота  ж  вся  мовчить.  Чому  ж  така  покірна?
Так  час  весь  пролетить.  Чи  ноша  непомірна?
А  не  здрібніла  гідність  в  малюка.
Підніме  древко  прапора  рука?

*казка



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772980
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.01.2018
автор: Дружня рука