Душа щемить

Душа  щемить  і  очі  плачуть,
А  серці  відчай  затужив.
Чому,  чому,  скажи  юначе,
В  сирій  могилі  ти  лежиш?

Як  мало  літ  тобі  зозуля
Кувала  в  лузі  на  вербі.
Мабуть,  що  Доля  десь  заснула,
Роки  прогавила  твої.

З  дитинства  ти  не  бачив  ласки
І  материнського  тепла.
Недобра  мачуха  із  казки
Тієї  ласки  не  дала.  

А  батькові  було  плювати  -  
Не  дбав  він  зовсім  про  дітей,
Він  поспішав  собі  гуляти  
І  кожен  день  стрічав  гостей.  

Ти  сам  з  собою  залишався,
Із  вітром  бавився  в  лужку,
І  лиш  йому  ти  признавався
Про  свою  доленьку  тяжку.  

Тепер  лежиш  в  сирій  в  могилі,
Відправився  у  небеса,
А  вітер  досі  вербу  хилить,  
А  з  неї  падає  роса.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772873
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2018
автор: Ольга Калина