Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким, десь у гаю.
торкаюсь коханої рук
і ніжність її відчуваю.
Всміхається місяць ясний...
а верби купаються в річці.
На березі клен молодий,
шепоче щось ніжно смерічці.
Як в дзеркалі, в чистій воді,
тепер вже все небо безкрає.
Чарівна, ця зоряна ніч,
вже в хвилях вогні розсипає!
Торкаються чари її
тонких струн душі й мого серця.
Доріжкою срібною міст
побіг вже із річки в озерця.
І ніжність моя через край...
коханій вона передасться.
Бо ж світиться зоряна ніч,
дарує закоханим щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2018
автор: Надія Башинська