Така природа

Так  тихо  листя  шелестить,
Тихіше  ще  струмок  тече,
А  він  так  голосно  кричить,
І  б'ються  сльози  у  її  плече.

Дерево  ламає  і  скрипить,
Ховають  хмари  світло  гаряче,
А  вона  навіки  вже  мовчить,
І  не  жива  ще  дві  хвилини  плаче.

Птахи  своїх  дітей  сховали,
І  всі  навколо  стихли,
А  вони  їх  навіть  і  не  мали,
Хотіли...та  не  встигли.

І  скільки  ж  бачила  природа,
Безліч  таємниць  ховала,
Людей  їй  було  шкода,
Але  вона  про  все  мовчала.






адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772783
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.01.2018
автор: Катрін Гарай