На вулиці стояло босе
Дівча мале. Опухлі очі...
Не заспокоїться... голосить.
Бо серце дуже неню хоче...
Душа від розпачі ледь тліє…
Згасає Сонечко без неї…
Матуся більше не зігріє.
Вона присипана землею...
- Та хто ж це робить?! - крикну в небо.
- Чи горе це комусь потрібне?!
Дні попливуть тепер... як-небудь...
Бо матінка вже не обійме.
Яке ж те горечко болюче!..
А сльози ті... то вже найгірші.
Життя не буде вже квітучим...
Весь світ без мами... зовсім інший.
Здається, хтось малює долі...
Комусь веселку, іншим - драму.
Не всім є фарби кольорові.
Й ніщо не зміниться з роками...
22.01.2018 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772681
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 22.01.2018
автор: Любов Вишневецька