Знову спориші мої прим/яті,
Кроками важкими безнадій.
Де те небо, щоб у нім літати,
Можна було б птахами із мрій?
Спориші зелені не давайтесь,
Тим зневірам лютим, все одно,
Буде сонце ніжне обіймати,
А печаль лиха піде на дно.
Будуть небеса нам усміхатись,
І те щастя плекане в душі.
Спориші мої, пора піднятись,
В цій перлинно- коханій тиші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2018
автор: Квітка))