Мені уже за п'ятдесят...
Вже гасне день та ще не ніч.
Так хочеться побачити внучат -
Душа ще рветься у політ.
Складає вірші і співає,
Її вогонь ще не згасає.
Вона жмва ще й молода,
Хоч сива вже вся голова.
Ні не помру, я буду жити...
Я маю те, що не вмирає.
Цілющу воду, слово Боже,
Воно мене лиш оживляє.
Навчає жити і трудитись,
Любити ближнього свого,
Вірити щиро і молитись,
На цій землі добро творити.
Так хочеться, щоб люди стали
Хоч трішечки добрішими.
Любили свт, країну, поле,
І щоб були всі щасливішими.
Бо без любові - все марнота.
Усе загине, пропаде, помре,
У ній закладено весь сенс життя,
Любов'ю створено усе живе.
31.03.2017 ріќ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2018
автор: Марія Романюк.