Подорожі – як подорожник до рани.
Світами мандруючи, освоюючи стани,
Хочу досягнути Нірвани.
Ні, тут мова не про гурт
Чи стару індійську гру,
Мені сказав Гуру,
Я просто йду
Відвідувати храми
Старих богів,
Нових пророків.
Додам я, що багато років
Потрібно прожити,
Щоб бути таким, як він.
І тоді я його покинув,
Тоді зрозумів,
Що він не зумів
Освоїти Веди, пізнати знання:
Усе заховано у власному "я".
Ми в колесі Сансари,
Тож крутимо разом.
Співаємо хором
Всепереможний ''ом''.
Спиняючи машину,
Вітаюсь з водієм –
Мене вітає небо
Вранішній дощем.
Я їду в гори,
Чекає Тибет.
З дубової кори
Мій проїзний білет.
Мій шлях в невідомість
Веде до Бога.
А зараз мелькають дерева
Й дорога.
Дорога.
Дорога.
15.01.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/6MszpfcHE8Y[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/-cD1nO-6lVk[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2018
автор: Kukhta Bohdan