Доки вогник в душі не загасне,
Доки чутиму, земле, твій спів,
Буде для мене святим і прекрасним
Гомін рідних лісів і степів.
Буду чути його й на чужині,
Бо він вплівся в моє життя.
І дитячі сліди на стежині –
Радості й любові почуття.
Зізнаюсь тобі, земле, в любові,
І красу п`ю з річок і лісів,
І твої загадкові гаї і діброви
Звучать акордом різних голосів.
Земле рідна, жити будеш вічно
Віддаю тобі своє буття.
І, мабуть, так фантастично,
Ми підемо разом в майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772545
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.01.2018
автор: Анастасія Покора