Відкрилась брама лісу ранньої пори.
Лепече свіже листя вітру небилицю,
Яскраве сонце усміхається згори
До трав пахких, що так і просяться в копицю.
Зелені віти розтулили диво-світ,
Вустами ловлять потаємну насолоду,
Додолу сиплеться пилок — зі сосен цвіт —
На оксамитний мох, що держить прохолоду.
Медунками і рястом уквітчався шлях,
Зі свіжістю нектар просочується в груди.
Кущі, дерева веселяться в солов’ях,
І пісня лісу розливається усюди.
Голубку голуб ніжно обійняв крильми,
Воркує милій казоньку — витають гами.
В мелодіях весни вже розгубились й ми —
Дві долі розійшлись терновими стежками.
20/01/17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2018
автор: Lana P.