На [b]НІЙ[/b] була легка біла вуаль,
Не для краси, а щоб сховати смуток.
[b]ВІН[/b] приязно налив вино в кришталь
І простягнув букетик незабуток.
Щось говорив, та ці слова пусті,
Хоча раніш приносили розраду.
[b]ВОНА[/b] поклала фотографію на стіл -
Підтвердження про нещодавню зраду.
Мовчання. Далі сотні оправдань...
[b]ВОНА[/b] топила сльози у фужері.
Потім пішла безмовно й без вагань,
Не оглядаючись - це у її манері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2018
автор: Коток Оксана