Це моя земля

Це  моя  земля  …
Не  пай,  який  мені  вділили.
Який  пізніше  заберуть  за  безцінь.
Якби  людина  захотіла,
Якби  вона  хоч  мала  крила,
Може  б  десь  в  небо  полетіла.
Якби  людина  здатна  була  зазирнути  в  далечінь,
Якщо  я  долею  своєю  і  дітей
На  цій  землі  вже  зовсім  не  керую,
На  вимоги  як  власника  землі
Я  відповідей  жодної  не  чую,
І  покидаю  рідні  я  краї,
Чужину  обіймають  мої  крила,
А  на  моїй  омріяній  землі
Стоїть  чужинська  велетенська  вілла!
А  в  ній  раби,  які  там  якобінці
Бідніють  на  очах,
Ще  й  платять  за  своє  наче  якісь  чужинці  …
І  тільки  страх  …
Знівечені  ярмом
За  кілька  сотень  літ
З  колін  по  міліметру
Вставали  українці  …
Могили  по  ярах
І  камінці  у  серці,
Стояли  на  вітрах
По  двоє  знову  в  герці*  …
А  далі  буде  битва  -
Остання  вже  мабуть.
Напились  вже  гіркого  питва.
І  не  одного  з  поля  понесуть  …
І  буде  край.  І  править  в  нім  закон.
Чиновництву  наказ,  а  не  поклон  …
Суддю  і  прокурора:  шапки  геть  і  на  Майдан
І  слово  правди  видає  ТВ  –  екран  …
*[i]Герць    —  поєдинок  українських  козаків  з  ворогами  перед  боєм,  двобій  окремих  воїнів  перед  головною  битвою[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771686
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2018
автор: Дружня рука