Дивує всесвіт з нерозумних нас,
З людської скупості і метушні.
Хоч кожному в житті дається шанс
Його втрачаємо і винні в цім самі...
За міражем в гонитві день за днем,
Шукаєм кращого життя для себе,
І лиш одне напевно незбагнем
Чого насправді нам найбільше треба?!...
На що втрачаєм час дорогоцінний?!
На суєту, сварки, пусті слова?!
Щоб хата краща ніж в сусіда недмінно,
Модель айпаду сама щоб нова!
Хіба порядність вийшла з моди нині,
А добряків вважають за лохів?!
Понять заміна гордості й гордині,
Щасливий одурити як зумів?! ...
Дивує всесвіт з нерозумних нас,
В гонитві вічній, а за чим не знаєм...
Хоч кожному дарує доля шанс,
Та більшість все ж, на жаль, його втрачає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: Наталка Долинська