Ти вже майже закрив двері
Розворотом, з лівої руки
Рухнуть колони, а може й стелі
Там, над головами, де ми
Ти вже майже заплющив очі
Розриваючи нервові закінчення
Десь навпомацки, рівно о півночі
Серед сліз не знайдеш пробачення
Сни не прийдуть, а тільки марення
Знаєш, як то сон на яву?
Само зречення, чи то само спалення
Й нові списи у плоті стіну
Не впусти нас до світлого раю
І до пекла смоли не пусти
Давай пригощу надії чаєм
А ще мрій цвібак принесу…
… ще за рано !!! Ти чуєш!?! За рано …
Тут без ліку на грішній в нас діл
Наші янголи плачуть не марно
Нам даруючи: віру, надію й любов з своїх крил
Доки іскри ось ці будуть жити
І ми доки будем живі
По землі, ще дозволь походити
… а як скресне і віра й надія, й любов
Тоді в друге зустрінемось ми …
… тоді чесно й по правді суди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: Андре Ільєн*