Село. Сховались за туманом
Затишних хат вечірнії вогні,
І тільки місяць гострим ятаганом
Обходить поглядом свої шляхи нічні.
Село - це дім мій, це моя адреса.
Тут протікає все моє життя.
Хтось скаже: ми - як нижча раса,
Відсталий клас, і місту не рівня.
Слова болючі, та вони даремні -
В селі від малого і до сріблястих скронь
Живуть тут люди в суєті щоденній
Й не знають спокою натруджених долонь.
Красу природи в різні пори року
Отут по - справжньому можливо зором взять,
Попити свіжого березового соку...
А в місті - вічний рух, будинки і асфальт.
Образ не треба, поділу не треба,
Межі з прогресом міста і трудом села.
Ми всі живемо під єдиним небом
Поєднані, ми - птаха два крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771320
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.01.2018
автор: Коток Оксана