Не заступай за жовту лінію.
Супутник вже згорів за горизонтом,
поблискує жаринками
з пустих орбіт,
втопає в океані.
Не заступай за жовту лінію.
Чекай. Вже пізно думати, пірнати,
вже не сон. Тобі давати звіт.
Чекай. Чекай. Чекай.
Не заступай за жовту лінію.
Послухай як гудить, тріпоче,
колії стискає світлом у кінці
тонель.
Послухай світло.
Жди.
Не заступай за жовту лінію,
сховавши погляд за високим довжелезним коміром, що пахне димом, вечором і нею,
за секунду буде гучно:
гальма, свист - що обереш?
Відкриті двері чи закляклий
електропоїзд напівдорозі до табло хвилин?
Не заступай за жовту лінію.
Згасають зайві ліхтарі на станції,
стихає вестибюль,
скуйовджує волосся перший вітер.
Не заступай за жовту лінію.
Яскраво: гальма, іскри, свист.
Халепа. Холостий - в депо.
Наступним?
13/01/2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: Роман Глєбов