знесилені рої. похмілля бою.
лиш лязкіт зброї ріже ночі тишу.
в богів бо вибороли нині долю ліпшу
тіл вибитих кривавою сівбою
на межових полях в димах їдучих…
надалі дні порожні та тягучі.
песиголовий підлизень жерців
тримаючи меч золотий в руці
здійснить обряд очищення над ними
й напоїть кров’ю ворогів нових…
...
нехай мерці відспівують живих.
втамує спрагу гни́лі плоті сонце.
вже не згадати на якому боці
востаннє гриз тремтячі кадики
і язики сухі з корінням рвав…
тобі стерв’ятник скроні вже клював.
тебе носили на списа́х по колу.
по то́бі вже співали колискову
стинаючи своїх рулад нудних
якісь напівпрозорі, бляклі тіні…
на черепі твоїм іскрився іній.
тебе вже розпинали на хресті.
вбивали в тебе істини прості.
тебе вже гартували триста раз
до входження в святий жертовний сказ…
...знесилені рої. похмілля бою...
лиш лязкіт зброї ріже ночі тишу.
черго́вий цар хитає головою,
пишаються не названим тобою
і зціджуює з душі прогірклий лишок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771210
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.01.2018
автор: Ки Ба 1