Бердичів

Бердичів  наш  із  тих  часів,
З  прадавніх  пращурів  Тишків,
Яким  ще  київскі  князі,
Подарували  землі  ці.  

Це  місто  з’явилось  давно
І  точно  не  знає  ніхто
Як  виникла  назва  -  Бердичів:
Від  тюрських  племен  бЕрдичів,
Поселень  слов’ян-берендеїв    -  
Та  відоме  ж  як  місто  євреїв.

Чи  назва  від  бердиш-сокири,  
Що  з  жезлом  від  Бога  торгівлі,
Є  на  бердичівськім  гербі.
Питання  ставимо  собі:
То  звідки  назва  ця  –  Бердичів
І  хто  її  де  запозичив?    

Ремісники  тут  проживали.
Що  виробляли  –  продавали,
Залізні  руди  добували
І  їх  у  бардах  зберігали.  
Слово  «Бердичів»  схоже  дуже  
На  слово  «Барда»  -  правда  ж,  друже?
То  звідки  назву  ми  цю  маєм,
Що  нею  місто  називаєм?!

Тече  тут  річка  Гнилоп'ять.
Ну  а  над  нею  височить
Фортеця  Босих  Кармелітів.
Нема,  напевно,  ніде  в  світі,  
Святині  більшої  ніж  тут.  
Паломники  сюди  ідуть,  
Щоб  поклонитись  Матір  Божій  
Бердичівській,  її  Вельможі..  

Від  Лисої  Гори  до  Гришківець
Бердичів  –  колоритний  острівець.
Живуть  тут  люди  працьовиті.
Ще  змалечку  любов  привита
До  рідної  славетної  землі
Й  здобутки  міста  чималі.
Ми  впевнені,що  наш  Бердичів
Не  раз  себе  ще  возвеличить.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2018
автор: Ольга Калина