Виперу білизну, та щоб біло-біло.
Від її сліпучості, щоб очі боліли
Винесу на сонце вітру на поталу,
Щоб моя білизна свіжості набрала.
Подивлюся збоку – чепурненько й гарно,
Значить, мої руки трудились не марно.
Значить, день прожитий чистотою вмився,
А у мене на душі затишок лишився.
Як тріпочеться білизна між небом і листям!
А це значить, постіль моя тепер буде чиста.
Коли ніч ласкаво розпластає крила
Хай мені присняться білії вітрила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771148
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Лариса Чорноус