Ви так сміливо говорите,
З любові, а не з ситого гонору.
Людської гідності стандарти тво́рите,
Повага й оплески честі донору …
.....
Ця роль не комедійна …
А нам здавалось, що для вас інших нема.
Серйозна роль під назвою Людина,
Коли ціла країна – це тюрма …
Під час спектаклю сиплються погрози,
Давно б раділи, якби утекла.
Та ця неповноцінна проза
Не може знищити актора ремесла.
Кидають непокірних в автозаки,
Набухли камери російської тюрми,
Людей шматують новочасні вовкулаки,
Зростає прірва між вони і ми …
Колись навчала всіх ходити рівно,
На каблуках. Було це жартома.
А виявилося, що ходити гідно,
Ви вмієте також. Що для росії дивина …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771110
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Дружня рука