Казка місячної ночі

Плив  поволеньки  місяць  щербатий,
Мов  надкушений  стиглий  кавун,
А  навкруг  нього  зорі  яскраві,
Мов  зернятка  розсипані  тут.

Усміхається  він,  десь  донизу
Сипле  сяйво,  мов  срібло  з  ковша
І  сідає  воно  на  ялини,
Зачаровані  ним  ті  стоять.

Як  вітрець  прилетить  і  подмуха,
То  гойдаються  легко  гілки,
Наче  велетні.Ти  лиш  послухай,
То  не  скрип,  а  цікаві  казки.

Сяйво  місячне,  наче  накидка
Королівська  на  плечах  дерев.
Але  нічка  мине  дуже  швидко,
Казку  ранок  від  нас  забере.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771085
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський