Я простягала тобі руку примирення,
коли готувала сніданок чи обід .
Я тобі її простягала ,
коли парувала твоя кава .
Я простягала тобі руку примирення ,
коли тихо в куточку читала .
Коли , все одно для тебе прасувала .
Коли в свіжі простині ліжко одягала .
І сльоза безупинно стікала .
Та тобі було мало .
Я так довго руку примирення тобі простягала ,
що вона болить .
Та чи того вартий?
Прозріння мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2018
автор: БЕЗ