Вони чекають


Вона  його  чекає…  із  війни,

Того,  кого  кохає..  Без  вини

Тікають  дні  і  ночі…  Рани  й  біль…

Сумують  карі  очі.  І  собі

Не  можуть  пояснити  до  кінця,

Як  біль  той  зупинити.  Ждать  вінця?

А  чи  вручити  долі  –  хай  веде

У  даль,  у  невідому…  Чи  ж  знайде

Вона  жіноче  щастя  те,  своє

І  вип’є,  мов  причастя.  І  снує

Думок  її  неспинна  суєта:

Хіба  ж  вона  в  тім  винна,  що  він  там?


Він  теж  її  чекає  день  при  дні,

Ніщо  вже  не  лякає…  Геть  змарнів,

Адже  давно  на  сході  –  у  війні  –

Чекає  теж  нагоди,  бо  ж  земні

Для  нього  всі  тривоги  не  чужі…

Вона  ж  йому  живому  шле…  вірші.

А  ті  багато  значать  у  борні,

Не  зможе  й  він  пробачить  цій  війні

Ні  ран,  ані  розлуки  на  роки…

«Калаш»  стискають  руки  ще  поки…
12.01.  2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Ганна Верес