Впади дощем на серце, що палає
неправедним вогнем. Воно горить
так зовсім нерозумно.Помирає
щоразу, бо в ненависті кохає.
Та знову воскресає вже за мить.
Умий дощем усі солоні сльози,
що сховані за посмішку мою.
За вікнами пронизливі морози,
і на найближчий час скупі прогнози
на дні, що далі по календарю.
Мені твоя живильна прохолода
потрібна дуже. Просто...для душі...
Бо слухати цей дощ - то насолода!
І розквітає у думках природа,
і світить сонце, пишуться вірші!
Нічого більше - просто у хмарині
знаходь краплинок жменю і мені.
Щоб щирій тій, малесенькій дитині,
що часто так живе на самотині
в душі моїй, ішли щасливі дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Юлія Сніжна