Твої стихії. 3. Повітря

Стрибок  у  невідоме.  І...лечу  ?!
Ти  підхопив...Неначе  пташці  в  крила
чи  кораблю  у  підняті  вітрила,
вділив  своєї  сили  досхочу.

Такий  стрімкий  та  пристрасний  політ.
Відчула  мить,  перехопило  подих.
Ніяких  сподівань  і  планів  жодних  -
лише  бажання  обійняти  світ.

Я  вся  тремчу:  промерзла  чи  боюсь?
На  землю?  Ні!  Вбираю  твою  силу.
Цілуй  моє  волосся,  мою  шкіру...
Тобі  я  довіряю  так,  чомусь.

Ти  вільний  вітер...А  мені  вже  час.
Але  душа  не  може  не  літати!
Я  буду  завтра  знов  тебе  чекати.
Я  дуже  хочу  відчувати  "нас".

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Юлія Сніжна