Мені приснився сон, страшний і темний, –
я заблукав у місті зла і тьми.
На троні посіпака, пес нікчемний,
сидів бундючно і читав псалми.
Я бачив Попелюшку, всю у чорнім,
та кукіль вибирала із вінця.
Чернець, що „Марсельєзу“ грав на горні,
невинності зразком був для ченця.
Пусту колиску ненька колисала,
дитину вже поховано давно.
„Титаник“ сива хвиля підіймала,
він виринав і знову йшов на дно.
Згустились хмари, потемніло море,
а вітер заревів, як у сурму.
Проснулись враз гармати із „Аврори“
і сполохи розрізали пітьму…
Мені приснився сон, страшний і темний, –
я нетрями блукав у місті тьми,
шукав дорогу вийти, та даремно…
Як довго ще блукатимемо ми?!
09.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770520
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: Олександр Мачула