О світе білий, певно, ти минаєш…

О  світе  білий,  певно,  ти  минаєш…
Ідеш  на  свій  призначений  рубіж.
Між  злом-добром  летиш  кудись  навстіж,
Людською  болем-радістю  страждаєш.

Четверту  зиму  душить  нас  війна…
А  чи  молитви  не  дійдуть  до  Бога?
Терниста?  Ні!  Під  кулями  дорога
До  тої    правди…    гіркая    ціна.

Напевно,  ти,  мій  світоньку,  сказивсь…
Щоб  в  ХХІ    брат  убивав  брата?
За  що,  скажи,  земля  моя  проклята?
Чом  нечестивий  ірод    тут  упивсь?

Чорнієш,  никнеш,  світе,  і  мовчиш,
Свята  земля  ступає  до  омеги…
Коли  посієш  в  душі    обереги..?
Всевишнього  любов'ю  люд    простиш…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770486
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2018
автор: Олена Жежук