Кришився там бетон і плавився метал
І хтось напевно враз би з'їхав з глузду.
Вони ж "нагнули" цю війну безглузду
І падав їм до ніг нестримний бою шал.
Підступні вороги не вірили очам,
Така відвага цих "гієн" вражала —
Не можуть поціновувачі сала,
Стояти як стіна зі смертю сам-на-сам
І... вижити. Їх ворог кіборгами звав
Та все ж вони були не із заліза...
А хтось десь там у мирі ждав безвізу,
Удосталь хліба мав і не цуравсь забав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2018
автор: Патара