Пустельнику! Чим мариш, як Дакар
минаєш... За піском снігів лавина...
Над шляхом тим чи ж неба половина?
Хвилини - наче Волі вищий дар!...
І хто сказав, що Час - твій супостат?
Пустеля серед спеки скрижаніла...
Так кожен з нас,- то сплав душі і тіла...
Час-бородань,- алхімік добрий, брат...
Пустельнику... Легким наплічник став!
І, де не спинишся, вода тамує спрагу...
Мені б твої, і силу, і відвагу...
Плече твоє. Пісок... Сніги... Дакар.
08.01.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770401
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.01.2018
автор: Іванюк Ірина