Зимовий степ. Гуляє вітер.
Холодний сніг, як полотно.
Сліди зайців, немов хтось витер,
Чи це новий монтаж кіно.
Полин гірчить, хоч висох добре,
Снігам добавив сивини.
Сонце ховається за обрій,
Не видко в річці глибини…
Прийде весна, художник інший,
Візьме у степ новий мольберт.
І інший пензель, колір пишний
Весняний витворить портрет.
Добавить пахощів квіткових
І загуде бджолою степ…
Що питимуть з долин річкових,
Щоб залягав у соти мед.
А потім літо змінить колір,
Відцвіркунить і відгуде…
Лиш ховрашиний тихий говір,
У осінь літо поведе…
А далі осінь золотава,
Замокнуть в небесах «курли».
Заляже у стіжки отава
І не ходитимуть бусли…
Знов перший сніг і знову в зиму,
Знов Новий рік прийде й Різдво…
Я знов зловлю сльозу незриму -
Життя неначе й не було…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770201
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2018
автор: СЕЛЮК