Там, де живе лиш душа.

 Там,    де    живе    лиш    душа.

Там,    де    живе    лиш    душа,
Заховано    наші    скарби.
В    них    є    добро,    є    і    зло,
Є    і    протиріччя    доби.

Час    завжди    змінює    нас,
Коли    ми    не    робим    добра.
Вертає,    як    бумеранг,
Ненависна    всім    «доба    зла».

Тоді    життя,    мов    в    тюрмі,
І    правди    там    ніде    нема.
Тож    винні    тільки    самі,
Замість    діла,    лише    слова.

́Де    та    порядність,    мораль,
Кругом    бенкетує    брехня.
Скосились    жита    добра,
Лишилася    тільки    стерня.

По    ній    гуляють    вітри,
І    падають    сірі    дощі.
Невже    холодна    зима,
Зажене    усіх    у    кущі?

А      там    затишку    нема,
Хоч    молимось    щоб    пронесло.
Гонимо    добро,    чи    зло,
Аби    лише    нас    не    знайшло.

Там,    де    живе    лиш    душа,
Відкрита    і    не    в    скорлупі.
Зростає    зерно    добра,
Коли    щирі    ми,    не    скупі.

Як    те    весняне    тепло,
Зігріє    добро    всіх    людей.
І    стане    кращим    наш    світ,
Від    сонячних,    добрих    ідей.

         09:20.29.12.2017.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770022
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2018
автор: Михайло Онищенко