Різдво

Я  зачерпну  чутливою  рукою  жменю  осінньої  мли,
Кину  чудну  сніжку  із  печалі  у  надтріснуте  вікно  зими
І  покличу:

-Гей  Морозе,  Морозе!  Ходи  кутю  їсти!
Правда,  нема,  куди  сісти...
Тож,  якщо  зараз  не  йдеш,  
То  й  опісля  не  ходи,
Не  роби  біди.
Хай  усі  будуть  живі  й  здорові,
Урожай  буде  в  коморі,
А  на  душі  мир  і  упокій.

Пора  кутю  їсти,  узваром  запивати,  Різдво  зустрічати,
Кудкудахкати  під  столом,  повну  ложку  під  стелю  на  гарний  урожай  закидати,
Ставити  склянку  з  водою  й  хлібом-сіллю  для  душ,  що  прийдуть  нас  провідати.

12  скоромних  страв  славлять  12  апостолів.  
Це  убогий  дар  на  алтар  будочности  і  щастя.
Розвіється  мла  разом  з  днем  причастя  до  вічних  святощів,  
Що  через  віки  єднають  покоління  задля  спасіння  наших  душ.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769991
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 06.01.2018
автор: Алла Гонда