І як воно: жити і знати, що ти приречений,
що стрілка у вічність жене тебе і жене?
І як воно легше: чи бути лише предтечею,
Чи знати напевне, що жереб вибрав тебе?
Все ближче Голгофа (вже стежку видно й осичину),
Вже скоро, як мітки, до неба зростуть хрести,
А око шукає бодай бадилля-притичину,
Аби зачепитись – і третім на хрест не піти.
Возрадуйтесь, ниці! Розіп’ятий вами – Месія!
Стікає по краплях терпкий і червоний кагор.
Чому ти зітхаєш? Чому ти зітхаєш, Маріє,
Побачивши зірку, котра провіщає Різдво?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769944
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2018
автор: ptaha