Ти докоряєш мені мовчазністю
На сотню претензій, банальних причин
Мого погляду сумною невиразністю
І шукаєш ще більше болючих шпарин
Я зовні – атлант із граніту
Всередині – палаючий вулкан
Колись за тебе обійшов би півсвіту
А тепер ти мій приватний тиран
Раптом криком вихлюпнеться біль
Надірветься внутрішня струна
Я втомився грати водевіль
Втікаю, мила, з спільного човна
Краще пірну з головою в океан
Зустрінусь тет-а-тет з акулою-долею
Ніж повернусь у сварок киплячий чан
Досхочу наївся твоєю сваволею!
© Леся Приліпко-Руснак, 01.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2018
автор: Леся Приліпко-Руснак