... жінка — як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
Ліна Костенко
Зіграй мені,скрипалю, для душі
І так заграй, щоб засміялась доля.
І засвітились неба вітражі,
Я можу це собі тепер дозволить.
Коханій розкажи, як я люблю,
Що без кохання і життя немиле.
Додай у радість крапельку жалю,
Людське кохання без жалю безкриле.
Зіграй мені, скрипалю, для душі
І так заграй, щоб усміхнулось небо.
А що було, того не воруши,
Бо ворушити вже його не треба.
Моя кохана – музика моя,
Із нею відчуваю насолоду.
Вона - життя – це пісня солов’я,
Яка несе у спеку прохолоду.
А коли холод, то обдасть теплом,
Зігріє так, що серце засміється.
Неначе ніжно пригорне крилом,
Бо через те коханою зоветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2018
автор: СЕЛЮК