Під самовдоволений регіт іронії,
Під скрегіт загострених люттю мечей,
Я наче пливу, бо я чую симфонії
Розсипаних поспіхом днів і ночей.
І сам розкидаю і зойки, і враження,
Дратую примар ненароджених книг,
І ходить землею моє відображення,
Та прихистку просить у душах чужих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769026
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 31.12.2017
автор: rutzt