Глибокі сніги

Якось  я  в  шубу  вбрався,
Нехай  вона  згорить,
Як  я  в  снігах  купався,
Почуєте  ви  вмить.
Сніг  тоді  глибочезний
П’ять  місяців  аж  був,
Всі  думали,  я  щезнув
Чи  в  річці  потонув.
На  дачу  серед  січня
Навідатись  я  мав,
В  дні  післяноворічні
Я  дуже  нудьгував.
Такий  сніг,  що  казали
Втопився  в  ньому  кіт,
Пораду  мені  дали,
Не  ідь,  бо  по  живіт
На  дачах  накурило
Вітриськом  уночі,
Мене  це  не  спинило,
Хай  люди  на  печі
Чай  з  медом  попивають,
Як  перед  снігом  страх
Такий  безмежний  мають,
Лякливі  люди,  жах.
Мужність  завжди  зі  мною,
В  автобус  дачний  сів,
А  сніг  лежить  горою
Від  траси  з  всіх  боків.
А  ураган  лютує,
Сніги  усе  метуть,
Автобус  все  буксує,
Колеса  аж  ревуть.
Літав  скажений  вихор,
Чого,  ніхто  не  зна,
Я  на  сидінні  тихо
Закляк  біля  вікна.
Автобуса  штовхати
Вже  кличуть,  бо  застряг,
Хай  не  під  саму  хату,
Хоч  трохи  б  ще  протяг!
Та  де-  в  нелегку  пору
Виходжу  й  по  снігу
Я  брьохаю  під  гору,
На  животі  повзу.
Доповз  до  дачі,  хвіртку
 З  парканом  замело,
Так  стало  мені  гірко,
Хатиночко,  за  що
Тебе  занесло  снігом,
Святкують  десь  міста,
Про  тебе  всі  забули,
Аж  зажурився  я.
Та  захотів  вже  істи,  
Тому  обдумав  план,
Як  мені  перелізти
Заметений  паркан.
Сумний  я  у  цю  пору,
Ледь  думать  в  сніг  не  сів,
Аж  раптом  снігу  гору
Біля  стовпців  уздрів.
Одною  став  ногою
На  гору  (  гарний  план),
І  раптом  головою  
Лечу  через  паркан,
Лежу  в  снігах  на  пузі,
І  ів  той  сніг,  і  пив,
А    іншу  ногу,  друзі
В  штахеті  зачепив.
Застрягла  також  шуба
Посеред  тих  штахет,
Я  ледь  не  врізав  дуба,
Як  пикою  вперед
Летів  аж  до  горіха,
Де  більше  намело,
Оце  би  було  сміху,
Людей  хоч  не  було!
Як  пес,  в  снігу  змерзаю,
До  цього  щось  не  звик,
До  хати  приповзаю,
Неначе  сніговик.
Вже  вітер  менше  свище,
Менше  в  душі  туги,
Лопатою  я  чищу
Глибокіі  сніги.
В  хатинку  потрапляю,
Все  віником  мету,
І  швидко  зігріваюсь,
Як  носа  й  руки  пхаю
У  ввімкнену  плиту.
Солодка  трохи  втома,
У  душу  сон  повзе,
Як  вибратись  додому,
Єдине,  що  гризе.
І  ви  щасливі  будьте,
Любіть  все,  що  в  вас  є,
Хатинку  не  забудьте,
Що  затишок  дає.
Як  злючий  вітер  віє
І  в  серці  щось  не  те,
Вона  завжди  зігріє,
Як  снігом  замете.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769015
Рубрика: Гумореска
дата надходження 31.12.2017
автор: Дмитро Овсієнко 86