Віршована розповідь
В мене є маленький песик
А на колір, він, як персик
Ну такий, темно –рожевий
Ніби ледь помаранчевий.
Погляд ніжний, очі хитрі
Зуби білі, дуже гострі….
Хоч здається песик смирний
Бува часто агресивний.
Та шаную, його друже
Бо постійно на сторожі
Здатен мене захистити
А ще й трішки звеселити.
Коли теплі дні, погожі
Часом ніби на манежі
Стане вміло на дві лапи
Струнко - струнко, як солдати
Круть наліво, круть направо
Йому радо…. Кричу ,- Браво
Підняв лапи, аж догори
Каже, » Гав» - мов поговори
А потім частенько тупцює
Неначе на балу танцює
Ще мій гарний веселунчик
Дуже любить їсти супчик
Зажурився, сидить в кутку
Тож йому, принесу кістку
Радість, аж метляє той хвіст
Мов на концерті той соліст
Вже вклоняється - подяка
Він мені справжній, друзяка
Тож тішусь я, його люблю
Як треба завжди похвалю
А сьогодні, то тим паче
Ото радий, прямо скаче
Тож ж його, це рік приходить
Поспішаю, я погладить
Порадіймо, разом люди
Хай мир й щастя усім буде!
Грудень 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2017
автор: Ніна Незламна